Від кампанії Рубіо до критики політики Трампа щодо України: я можу співпрацювати з президентом США, не погоджуючись із ним.
11 листопада 2026 року – У політиці, юриспруденції та журналістиці… слова мають значення.
Як журналістка, яка документувала історії воєнного часу безпосередньо в Україні, а також нещодавно брала участь у виборах до Конгресу США, я це чудово розумію.
Багато представників правого політичного табору дистанціюються від Трампа, але не наважуються відкрито про це говорити. Я ж говоритиму прямо. Я — одна з найактивніших критикинь Трампа серед представників правого крила українсько-американської спільноти. І не тому, що я його ненавиджу чи не хочу з ним співпрацювати.
Навпаки, я хочу співпрацювати з нашим президентом і закликати його діяти правильно щодо України. Саме це стало однією з причин, чому я балотувалася до Конгресу на проміжних виборах 2026 року.
Однак під час моєї нещодавньої кампанії до Конгресу в південно-західній Флориді постало питання щодо моєї попередньої політичної позиції стосовно Трампа.
Тому я хочу публічно виступити й внести ясність щодо своєї справжньої політичної історії та позиції стосовно Дональда Трампа.
У 2016 році я проходила стажування в президентській кампанії сенатора Марко Рубіо. Але після того, як він не отримав номінацію від Республіканської партії, мене запросили приєднатися до кампанії Трампа в одному з найбільш консервативних республіканських виборчих округів південно-західної Флориди.
На той час ще не було публічно відомо, що ФБР розпочало контррозвідувальні розслідування щодо осіб, пов’язаних із кампанією Трампа, та російського втручання у вибори.
У 2020 році я була між вагітностями, тому не брала участі в політиці чи виборчих кампаніях.
А до 2024 року я вже встигла побувати в Україні й повернутися до США, де долучилася до низки волонтерських ініціатив на підтримку України, зокрема збору коштів для військових та громадської адвокаційної діяльності на Капітолійському пагорбі.
Під час виборів 2024 року я не підтримувала кандидатуру Дональда Дж. Трампа, не брала участі в його передвиборчій кампанії, не голосувала за нього й не закликала інших віддавати за нього свої голоси.
Тоді я дала кілька інтерв’ю та висловила аналітичні оцінки, у яких із певною надією говорила про можливу зміну президентської адміністрації.
Однак позитивна оцінка певної політичної позиції не означає підтримки конкретного політичного кандидата.
Реальність така, що на той час багато представників українсько-американської спільноти сподівалися, що зміна адміністрації США матиме позитивні наслідки для України.
Після перемоги Трампа на виборах 2024 року я переглянула та відкликала деякі зі своїх попередніх заяв.
Але весь цей час я продовжувала публічно висловлювати свою позицію в американських ЗМІ. Нижче наведено лише коротку хронологію моїх заяв, опублікованих авторитетними виданнями у США та Україні після початку другого президентського терміну Трампа.
У листі від 16 серпня 2025 року під назвою «Загарбник Путін на Алясці», опублікованому в газеті News-Press, я написала:
«Я щойно повернулася зі своєї волонтерської місії в Києві та Одесі, де перебувала під російськими обстрілами. І я хочу знати, чому Трамп дозволяє загарбникові Путіну приїхати на Аляску, щоб домовлятися про території України? […] Жодних угод із терористами. І тримайтеся подалі від нашої землі».
У листі від 8 березня 2025 року під назвою «Зрада, кров на наших руках», опублікованому Yahoo News, я зазначила:
«Байден надавав Україні військову допомогу невеликими порціями, зраджуючи наш обов’язок гарантувати безпеку Європи через навмисне затягування постачання озброєнь, що призвело до величезних людських втрат. США вже підводили свого союзника. А потім? Замість того щоб привести наше партнерство у відповідність до необхідних зобов’язань, Трамп ще більше віддалив нас від союзництва, припинивши обмін розвідувальною інформацією та оборонну допомогу. Фактично пообіцявши смерть нашим друзям, не взявши на себе жодних зобов’язань щодо припинення війни».
У статті від 27 лютого 2026 року в газеті Cape Coral Breeze під назвою «Підтримка України також вигідна США» я написала:
«Протягом першого року другого президентського терміну Трампа військова допомога Україні скоротилася на 99%. І не дозволяйте речникам Трампа переконати вас, що це скорочення бодай якоюсь мірою компенсується новою програмою PURL, у межах якої озброєння нібито “продається” країнам НАТО, щоб ті потім продавали його Україні. […] Що стосується критично важливого оборонного партнерства, адміністрація Трампа діяла ще повільніше, ніж адміністрація Байдена».
У статті від 17 серпня 2026 року в українському виданні LIGA.net під назвою «Сотні мільйонів на самопіар: кандидатка до Конгресу критикує неефективність американських лобістів» зазначено:
«Захватаєва окремо розповіла про позицію адміністрації Дональда Трампа щодо України. На її думку, останні зміни в позиції президента США насамперед пов’язані з успіхами Збройних сил України на полі бою — зокрема, ударами по території Росії та операціями в Криму.
За її оцінкою, державний секретар Марко Рубіо залишається єдиною людиною в найближчому оточенні Трампа, яка наразі ефективно доносить до президента аргументи на підтримку України».
Це лише деякі приклади моїх публічно висловлених і таких, що еволюціонували з часом, позицій щодо Трампа.
Як бачите, я не маю жодних проблем із тим, щоб пояснювати свій публічний доробок журналістам і критикам, особливо коли йдеться про точне та об’єктивне висвітлення фактів і моїх політичних поглядів.
Для мене це питання набагато глибше, ніж просто перемога на виборах. Йдеться про довіру до наших інституцій, особливо до медіа, а також про відмову приймати нав’язане мені неправдиве трактування подій. Цей принцип став невід’ємною частиною мого світогляду завдяки моїй роботі на підтримку боротьби України проти росії.
— Александра Захватаєва
Kyiv Free Press
